1. золота середина

Олександр Іванов.
«Аполлон, Гіацинт і Кипарис, що займаються музикою і співом».
1831 - 1834 роки

золота середина

Е то була перша картина, написана Олександром Івановим в Італії, куди він приїхав пенсіонером Академії мистецтв і де прожив двадцять років. Велику частину цього часу він мучився над своєю епохальної роботою «Явлення Христа народу».

«Аполлон ...» же був написаний стрімко, за два роки, без всякого страждання, на хвилі перших, найяскравіших і радісних вражень від Італії, її культури і природи. Коли, за словами самого художника, веселий настрій залишило його, він закинув картину і в якихось незначних деталях її не закінчені.

Пафос творчості Іванова (за що його і звеличували до небес всі наступні покоління художників, від Крамського до Бенуа) полягав в тому, що він своїм мистецтвом хотів сказати щось більше, ніж взагалі можна висловити за допомогою пензля і фарб. У звичну академічну форму - той пластичну мову, який тільки і був йому доступний і яким він досконало володів, - Іванов наполегливо намагався вдихнути нове зміст. І виглядало це так, як якщо б панночка, затягнута в корсет, захотіла зітхнути на повні груди.

Від нього вимагали не так вже й багато: ознайомитися з оригіналами античних творів і шляхом декількох сеансів копіювання перенести їх на картину, вибравши попередньо якийсь прийнятний дидактичний сюжет - античний міф чи біблійну притчу. Іванов же олюднювати богів, їх позам і особам він надавав теплоту і природність вигляду якщо не звичайних пейзан, то простих жителів якоїсь сонячної Аркадії.

Художник ставив завданням «написати наготу замість античного класу». Його батько, професор Академії мистецтв Андрій Іванов, отримавши перші ескізи картини, вирішив, що Аполлон зображений на них простим смертним, в той період свого життя, коли він пас стада у царя Адмета, і сам художник з таким трактуванням сюжету погодився.

«Аполлон, Гіацинт і Кипарис» - картина про те, як з тиші і уваги, з невигадливих переборовши пальцями по флейті народжується музика. Стан гармонії об'єднує природу і людей музики і служить наочним доказом краси мелодії, яка в даний момент займає героїв.

Фото М. Мезенцева