Пік розвитку і остаточного становлення міста Сєвєродонецька припадав на 1960-ті - першу половину 1970-х рр. минулого століття. Хоча дійсність набагато випереджала всі плани. У самому розпалі було створення другої черги хімічного комбінату. Завдяки потужній індустріальної будівельної базі в місті щорічно виростали десятки нових житлових будинків, нові культурно-освітні установи, спортивні зали, навчальні заклади. Варто відзначити, що в той час Сєвєродонецьк був містом молодих, кмітливих і цілеспрямованих людей. Сєверодончани брали активну участь у всіх спортивних змаганнях різного рівня, що дозволяло вважати м.Сєвєродонецьк одним із самих спортивних міст колишнього Радянського Союзу.

Одна з вулиць Сєвєродонецька в 60-і роки

Стадіон «Хімік» - все на змаганнях я!

У 1962 році наше місто взяв курс на розвиток спортивного руху під девізом «Фізична культура і спорт в маси, народ і побут». Однак успішний розвиток спорту в Сєвєродонецьку було неможливо без будівництва сучасного стадіону. У робочих всіх основних професій в місті були свої клуби і палаци: у хіміків, будівельників, інженерів, а у спортсменів був тільки стадіон «Хімік» відкритого типу і будівля дитячо-юнацької спортивної школи № 1 (ДЮСШ №1), що було вкрай недостатньо . Перед міським керівництвом постало питання про будівництво крупного всесезонного спортивного комплексу. Керівництво комбінату і виконком міста приймають рішення про будівництво критого палацу спорту. Цей палац повинен бути і боксерським рингом, і майданчиком для боротьби і гімнастики, і майданчиком для тенісу, фехтування, міні-футболу та навіть - для бальних танців. В партійних колах міста почалися дискусії, де повинен розташовуватися новий палац спорту. Одні партійні функціонери пропонували побудувати його поруч зі стадіоном «Хімік», створити єдиний міський спортивний комплекс. Інші вважали, що палац повинен якось виділятися і бути таким же рівнозначним і монументальною спорудою і стояти осторонь в центрі міста.

Як зазначалося вище, на початку 1960-х рр. минулого століття м.Сєвєродонецьк продовжував активно будуватися і розвиватися. У місті з'являється перший проспект, який об'єднав вулиці Радянську і Ворошилова. Він став своєрідним екватором і місцем великих будівництв. Саме тут зведені багато визначних пам'яток Сєвєродонецька: Палац культури хіміків, Палац культури будівельників (нині Міський палац культури), будівля міської ради, магазин «Дитячий світ», кінотеатр «Современник».

Будівництво нового центру Сєвєродонецька

До кінця 1960-х на перетині Радянського проспекту і вулиці Лисичанської була побудована нова площа і розбитий сквер. Нова площа разюче відрізнялася від площі на вулиці Леніна: це була монументальна, індустріальна, сучасна площа. Два будівлі - будівля НВО «Імпульс» та НДІ «Хімммаш» відбивали молоду інженерну думку, в центрі площі був побудований магазин «Дитячий світ», за площею і сквером був чудовий сосновий ліс. Нова площа відбила дух часу і стилю тих років.

Нова центральна площа Сєвєродонецька - площа Перемоги

Місто Сєвєродонецьк в ті роки все частіше стає місцем проведення нарад і з'їздів різних рівнів. У місто приїжджають великі делегації з різних куточків країни і навіть з-за кордону ділитися досвідом, знаннями, новими технологіями та інженерними рішеннями в області хімії. Діючі палаци культури хіміків і будівельників вже не могли вмістити всіх бажаючих. Постало питання про створення «Палацу з'їздів і прийомів», як його охрестила місцева номенклатура. Палац мав вміщати не менше 3,5 тис. Осіб і бути ще й кінотеатром для показу демонстраційних фільмів делегатам з'їзду. Справедливості заради слід зазначити, що таким палацом в ті роки міг похвалитися не кожен обласний центр, однак в Сєвєродонецьку завдяки наявності хімічного комбінату це було можливо, оскільки статус «міста союзного значення» дозволяло здійснити подібні плани. Майбутньому палацу навіть ім'я придумали в честь річки Сіверський Донець - Сєверодонецький кіноконцертний зал «Сіверський Донець».

В кінці 1968 року керівництво СПО (Сєвєродонецьке виробниче об'єднання) «Азот» відправило до Міністерства Хімічної промисловості СРСР молодого і амбітного фахівця Богдана Миколайовича Ліщина за резолюцією з питання будівництва нового Палацу з'їздів і прийомів, оскільки проект такого рівня і значення потрібно було вирішувати на рівні міністерства . Однак керівники хімічної промисловості довго не могли зрозуміти і вирішити питання про необхідність будівництва подібного палацу.

У ті роки розвиток Сєвєродонецька велося випереджаючими темпами, і подібна споруда в такому місті було просто необхідно. Тому не дати «добро» на такий палац було важко, але Міністерство хімічної промисловості СРСР дало відстрочку, а всі пропозиції Сєвєродонецька були передані в Союзстройпроект при Держбуді СРСР. У початку 1969 року прийшла відповідь, що за планом на будівництво такого будинку місто зможе отримати дозвіл тільки через 5 років, і на це міністерство виділить гроші. Зрозуміло, така відповідь не міг влаштувати місцевих партійних діячів і керівництво СПО «Азот», і вони стали шукати інші шляхи вирішення питання по суті.

Цього разу керівництву комбінату і міста допоміг почесний житель міста Сєверодонецька Ілля Матвійович Барський. Він в цей час працював заступником міністра хімічної промисловості СРСР. Саме до нього на прийом потрапив Богдан Миколайович Ліщина. Ілля Матвійович запропонував альтернативний варіант вирішення проблеми: побудувати великий палац, який до того ж буде ще й спортивним комплексом. Він дізнався, що в СРСР існують два види проектів льодових палаців з найбільшою місткістю. Один проект, що отримав назву «Прибалтика», створювався для столиці Латвійської РСР г.Рига, а інший - під назвою «Сибір» - для г.Новосибирска. Обидва палацу спорту були розраховані на 5000 - 7000 глядачів з ареною 61х30 метрів і мали трансформований льодовий каток.

І.М.Барскій запропонував керівництву «Азоту» звернутися до проектного інституту «Союзспортпроєкт» з питання розробки проекту подібної споруди для м.Сєвєродонецька. В результаті - до кінця 1969 року, після невеликих погоджень, «Союзспортпроєкт» зробив ще один проект під назвою «Донбас».

Спортивний комплекс «Сибір» в Новосибірську

У 1970 році, заручившись підтримкою ряду міністерств СРСР, Ілля Матвійович Барський отримав згоду Міністерства хімічної промисловості на виділення коштів на будівництво в Сєвєродонецьку сучасного льодового палацу. Місцем його споруди став Радянський проспект: саме тут активно тривало будівництво житлових будинків, а по новому Генеральному плану на проспекті повинні були побудувати два нових наукових центру і технікум хіміко-механічного заводу. Будувати майбутній льодовий палац спорту було вирішено на місці соснового гаю і пустиря, де раніше передбачалося розбити сквер.

Типовий проект № 2С-09-35 (140-69) «Закритий демонстраційний каток». Палац спорту «Труд», м Горький (Нижній Новгород). 1965 рік. Найперша реалізація проекту.

За основу був узятий типовий проект № 2С-09-35 (140-69) «Закритий демонстраційний каток», підготовлений архітекторами М.А. Арістовим, Ю.А. Регентовим, інженером С.Н. Бадмаєва. За цим проектом були побудовані льодові палаци в різних містах колишнього СРСР: Донецьку, Харкові, Одесі, Караганді, Уфі, Новосибірську, Самарі, Ризі, Барнаулі, Ростові-на-Дону, Казані, Іжевську, Глазове (республіка Удмуртія), Алма-Аті , підмосковних містах Електросталь і Воскресенськ.

Загальний план Льодового палацу

а) фасад

б) арена

Палац, спроектований «Союзспортпроєкт», був розрахований на 5000 глядачів і мав трансформований каток розміром 61х30 метрів. Це був воістину грандіозний проект для всього міста.

Установка і кріплення ферм підстави майбутнього Льодового палацу спорту

Будівництво Льодового палацу спорту почалося в кінці 1970 року. Для його будівництва були задіяні всі міські будівельні підприємства, але ключову роль в будівництві взяли Сєвєродонецький завод залізобетонних виробів, Лисичанський залізобетонний завод і Лисичанський машинобудівний завод (саме на ньому були виготовлені несучі залізобетонні ферми для майбутнього Льодового палацу спорту). Сидіння і частина облицювання для трибун були виготовлені на СПО «Склопластик». У НДР було закуплено холодильне обладнання фірми FTD AG, яка в рамках ради економічної взаємодопомоги займалася постачанням свого обладнання для пасажирських вагонів і промислових підприємств. Вибір цієї фірми був не випадковий: вона вже довгі роки співпрацювала з СПО «Азот». «Льодовій дорогою» стала вулиця Маяковського, саме так її охрестили будівельники, так як саме по ній доставляли будівельну техніку, арматуру і бетон.

Будівництво Льодового палацу спорту

Уже в початку 1972 року щосили велася прокладка комунікацій до майбутнього Льодовому палацу спорту, а вже через три роки на цьому місці виріс красень - Льодовий палац спорту. Перед палацом з'явилася ще одна площа, а навколо був розбитий сквер. Перед парадним входом був відкритий фонтан. Льодовий палац спорту органічно вписався в архітектуру нового центру Сєвєродонецька, ставши прекрасним завершенням нової площі і всього Радянського проспекту.

Льодовий палац органічно вписався в архітектуру нового центру Сєвєродонецька, ставши прекрасним завершенням нової площі та Радянського проспекту в цілому

Відкриття сєверодонецького Льодового палацу спорту відбулося 5 травня 1975 року і була приурочена до 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр. З цього моменту сєверодонецький Льодовий палац став найбільшим спорудою подібного типу на Україні і третім в СРСР, поступаючись лише новосибірському і ризького палацам. У 1976 році була організована місцева хокейна команда «Хімік».

І вже на початку 1978 року, у відкритому Льодовому палаці спорту виступав з концертами Володимир Семенович Висоцький.

15 січня 1978 року Володимира Висоцький залишив такий запис у книзі почесних гостей Льодового палацу спорту:

«Не манірно і не по-світському
По-людськи мене
Зустрічали в Сєвєродонецьку
Сімнадцять раз на чотири дні »

Напис на електронному табло в будівлі Льодового палацу спорту

Вже в 1979 році в Льодовому палаці спорту відбувся хокейний турнір на призи газети «Радянський спорт» за участю клубів вищої ліги Чемпіонату СРСР: «Динамо» (Москва), «Хімік» (Воскресенськ), «Іжсталь» (Іжевськ), «Автомобіліст» (Свердловськ).

У дитячо-юнацькій спортивній школі при палаці спорту вчилися три майстри спорту з фігурного катання: Руслан Шумаков, Тетяна Тропина і Наталія Іваннікова. Остання стала солісткою українського «Балету на льоду», а нині виступає в американському шоу на льоду.

В історію палацу спорту увійшла проводилася тут матчева зустріч СРСР з хокею. Брали участь в ній зірки цього виду спорту - Олександр Рагулін, Валерій Васильєв. Тут виступали багаторазові чемпіони світу та Олімпійських ігор - фігуристи Ірина Родніна і Олександр Зайцев, а також вихованець українського фігурного катання Віктор Петренко. У Льодовому палаці спорту було проведено Чемпіонат СРСР з художньої гімнастики, в якому брала участь чемпіонка світу Ірина Дерюгіна.

Міжнародний турнір з фігурного катання

У 1980 році в Сєвєродонецьку пройшов міжнародний турнір з фігурного катання за участю команд СРСР, Італії, Німеччини, Румунії та Угорщини, в яких брав участь чемпіон Європи Ігор Бобрін. У 1980-х рр. Льодовий палац спорту неодноразово визнавався кращою базою на Україні по спортивно-масової та оздоровчої роботи. У 1984 році він зайняв друге місце в Радянському Союзі в ряду аналогічних палаців спорту. Сюди приїжджали для участі в змаганнях спортсмени з усіх союзних республік СРСР, а також з Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Німеччини, Італії, Канади, США, Греції, Ізраїлю.

З початку 1980-х до середини 1990-х рр. в Льодовому палаці спорту виступали зірки радянської, російської та української естради: Йосип Кобзон, Муслім Магомаєв, Лев Лещенко, Володимир Висоцький, Алла Пугачова, Валерій Леонтьєв, Лайма Вайкуле, Євген Петросян, Володимир Винокур, Ігор Крутой та інші. З 1981 року тут став щорічно проводитися випускний бал учнів шкіл міста.

Прощальний бал випускників

Після розпаду СРСР Льодовий палац спорту продовжував жити колишнім життям, але вже з меншою кількістю заходів, особливо спортивного характеру. Хокейна команда «Хімік» ще довгий час використовувала палац як свою спортивну базу. До середини 1990-х льодова арена палацу прийшла в непридатність, а холодильна установка повністю виробила свій ресурс.

Льодовий палац у 1990-ті роки

Ремонт холодильної установки виявився дуже дорогим і складним, тому що фірма, яка займалася випуском агрегатів, припинила їх виробництво і сама увійшла до складу іншого німецького концерну. Концерти зірок стали рідкісними і нетривалими: все більше виконавців воліли співати на стадіонах і площах, де можна зібрати більше людей.

У 2001 році Сєвєродонецький льодовий палац спорту був визначений Держкомспортом України Олімпійської базою з підготовки до ХХ Зимових Олімпійських ігор 2006 року в м Турині з хокею, фігурного катання, шорт-треку. У 1998 році в Сєвєродонецьку була створена жіноча волейбольна команда «Сєвєродончанка», а з 2005 року її основний спортивною базою є Льодовий палац спорту.

28 листопада 2004 року для Сєвєродонецька та Льодового палацу було відзначено по-справжньому знаковою подією, назавжди увійшов в історію країни і прославили Сєвєродонецьк на весь світ. Тут відбувся Всеукраїнський з'їзд депутатів всіх рівнів, що став відповіддю на дії місцевої влади деяких областей Західної України (Львівської, Волинської, Тернопільської та Івано-Франківської), а також міської ради Києва і влади Київської області, які оголосили про непокору обраному Президенту України Віктору Януковичу і провозгласівшеніі новим президентом України Віктора Ющенка. (Прим. Від sd.ua. Верховний суд України визнав що не відповідають реальному волевиявленню виборців оголошені результати другого туру голосування і постановив повторити його.) Через чотири роки, 1 березня 2008 р в Льодовому палаці спорту відбувся другий Всеукраїнський з'їзд депутатів всіх рівнів.

З'їзд у Сєверодонецьку 28 листопада 2004 року. На фото: Мер Москви Юрій Лужков, голова Донецької обласної державної адміністрації Борис Колесніков, кандидат в президенти України Віктор Янукович, голова Луганської обласної ради Віктор Тихонов.

Другий Всеукраїнський з'їзд депутатів всіх рівнів. На фото: виступ лідера Партії Регіонів Віктора Януковича

В кінці 2008 року, від виручених за другий з'їзд депутатів всіх рівнів кошти, Льодовий палац спорту зазнав докорінної реконструкції. Була замінена покрівля, ряд залізобетонних конструкцій несучих ферм підстави палацу, а також облицювання, відремонтовані фасадні входи до палацу. Почався ремонт холодильного обладнання.

Льодовий палац після реконструкції

У період з 2008 по 2009 рр. палац спорту був головним місцем з проведення Кубка України з волейболу серед жіночих команд.

Виступ волейбольного клубу «Сєвєродончанка»

За 40 років роботи Льодового палацу спорту було проведено близько 5500 заходів, на яких побувало близько 5 мільйонів глядачів. Сьогодні в Льодовому палаці спорту регулярно проводяться домашні матчі команди «Сєвєродончанка», міжнародні та регіональні змагання з боксу, вільної боротьби, хокею з шайбою. Крім цього, Льодовий палац спорту продовжує використовуватися для проведення великих концертів, виставок і ярмарків. Традиційно в ньому проводяться урочисті заходи, присвячені перемозі у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр. і інших урочистих подій в житті м.Сєвєродонецька. Підводячи підсумок, можна з повною впевненістю сказати, що Льодовий палац спорту, подолавши роки розрухи, повернув собі втрачені події і продовжує залишатися однією з основних визначних пам'яток Сєвєродонецька, відомої далеко за межами міста і регіону.

Стаття написана на основі архівних даних проектного інституту «Союзспортпроєкт», краєзнавчого музею ПрАТ «Азот» і особистих спогадів почесного громадянина м.Сєвєродонецька Іллі Матвійовича Барського.

Автори статті: Олександр Якубенко, Володимир Вараксин

Фото взяті з архіву Е.Ярового, краєзнавчого музею ПрАТ «Азот» і проектного інституту «Союзспортпроєкт».