У кожному місті є вулиці, що втілили в собі його дух, неповторність, історію і красу. Стіни будинків зберігають пам'ять про історичні події, свідками яких вони були, з цими вулицями часто пов'язано багато легенд, перекази. У нашому місті, звичайно, це проспект Леніна - головна магістраль Бердянська, основний торговельний і культурний центр міста.
У першому плані, підготовленому архітектором Банболезі і затвердженому М.С.Воронцову, вона значиться як Азовський проспект. У другому плані Бердянська, затвердженому 19 квітня 1862 року перші два квартали перейменовані в Кобозевскую вулицю. У 1921 році проспект отримує нове ім'я К.Лібкнехта, далі після Великої Вітчизняної війни був названий на честь І. В. Сталіна. А після смерті "вождя народів" він носить нинішню назву імені В.І.Леніна.
Незважаючи на відносну молодість Бердянська, історично сформована частина міста пережила три етапи забудови. Не минула подібну долю і наша головна вулиця. Деякі перші будівлі дожили до 20 століття, інші на рубежі століть були знесені, на їх місці споруджено нові. Але майже всі вони були зруйновані в роки Великої Вітчизняної війни, коли фашисти, відступаючи на захід, не залишили на проспекті жодного цілого будинку. Понад два десятиліття знадобилося, щоб підняти його з руїн. При цьому лише частково використані старі споруди, в яких в даний час знаходяться управління фірми "Продсервіс" - будинок Бессонова; ДК "Софіт" - раніше "Грант-Готель", кінотеатр "Гігант", власник Е.Іванченко; кафе "Піцерія", магазин "Кооператор" - один з власників Герман Ліцман; клуб ім. Кірова - будинок Сумарокова, штаб 46 запасного піхотного полку; магазин "Зодіак" - колишній готель "Москва".
На листівці 1914 роки (на фотокопії вгорі) - початок Азовського проспекту. Бачимо бульвар, що є неодмінною атрибутикою проспекту на всій його довжині, що закінчується у "ризниць". З лівого боку - двоповерхові будівлі, на перших поверхах яких розташовувалися магазини, кустарні майстерні, постоялі двори. У будівництві минулого століття, де зараз салон мод "Елегант", знаходився магазин торгівлі фарб Фрідріха Гоха. По інший бік - цукеркова фабрика І.Сігалова. На фотографії видно кам'яні ажурні ворота заїжджого двору Старчиков.
Однією з визначних пам'яток проспекту був встановлений на перехресті з Олександрівської вулицею (нині проспект Перемоги) 6 грудня 1907 року пам'ятник імператору Олександру II (листівка 1909 року). Проіснував він трохи більше 10 років і під час громадянської війни був зруйнований. Постамент послужив основою для пам'ятника В.І.Леніну, встановленому 21 січня 1926 року в колишньому саду Гурського. Довше проіснувала огорожа пам'ятника російському імператору у вигляді стовпчиків з левиними головами, з'єднаними ланцюгами. Вона використовувалася для огорожі першого пам'ятника Бердянському Раді.
На листівці внизу, крім пам'ятника царю-визволителю, видно магазин мануфактурної торгівлі братів Бурназ (Довідник "Весь Бердянськ і повіт", стор. 44) - одноповерхова будівля з великими вікнами, що створювали вигляд скляних стін. В даний час на цьому місці житловий будинок і гастроном № 100.

У бік моря від пам'ятника була перша жіноча гімназія. А зліва - невеликі торговельні заклади. Сучасники навряд чи дізнаються місце, де нині стоїть кінотеатр "Космос". А тоді місцеві модниці знали, що тут працює майстерний модельєр-швець італієць Пасквалле Порчеллі. У наступному будівлі на першому поверсі розміщувався кінотеатр "Гігант", на другому - готель "Марсель". У 1910 році, купивши особняк у Карастоянова, його власником став голова Союзу кредитних товариств Бердянського повіту Е.Іванченко. Новий власник перебудував готель, давши при цьому їй нове ім'я "Гранд-Готель".

Під час громадянської війни приміщення, що належали Іванченко, використовувалися під госпіталь. У 1924 році в приміщенні "Гранд-Готелю" і кінотеатру "Гігант" відкрився клуб металістів. А сьогодні до послуг городян і відпочиваючих тут ДК "Софіт" Первомайського заводу.
Один з рідкісних знімків старого Бердянська зроблений з висоти пташиного польоту - можливо, з даху будинку міщанина Полякова (житловий будинок та магазин "Паляниця"). Шкода, за кадром залишився особняк купця Сумарокова (клуб ім.Кірова). Господар ніколи не міг припустити, яку долю приготувала історія його домоволодіння. Пізніше бердянські газети повідають читачам про те, що в цій будівлі розташується штаб 46 запасного піхотного полку, який зіграв фатальну роль у розстрілі членів Першого Бердянської Ради.
Знімок 1910 року подає можливість побачити будинок П.П.Чепракова, що стояв на розі Азовського проспекту і вулиці Лазаревської (нині Горбенко). В наші дні його місце займає всім відомий ресторан "Кристал". А тоді, на початку століття, тут красувався двоповерховий кам'яний будинок з широким балконом. На огорожі балкона були вигравірувані вензелі з датою побудови - 1888 рік. Перший поверх у Чепракова орендував караїм Кефели, який торгував бакалією. У 20-х роках в цій будівлі розміщувалася біржа праці, потім хлібозавод. На задньому плані видно будинок рибопромисловців Повєткіна, ставився до території рибного базару (філія АКБ "Україна"). З лівого боку, що не потрапила в кадр, перебували готель "Континенталь" і кулінарні курси Снесаревской. А власником будівлі був Фрідріх Кішці. Чи не видно також будинок селянина села Янісоль П.К.Кічкіна (зараз на цьому місці стрілецький тир середньої школи № 2). Півтораповерхова будова тільки на пам'яті старшого покоління бердянців.

В останні десятиліття передостанній квартал Азовського проспекту піддався значної зміни. Але старий знімок дає нам рідкісну можливість побачити, яким він був тоді, Азовський проспект, лише окремими острівцями, що минає старовини він нагадає нам той його вигляд, улюблений бердянцями і гостями.

Ми просто зобов'язані відвідати "ризниці" - так називалася на початку століття нинішня Приморська площа. Прямо по центру "ризниць" стояв будинок Асмакова, в ньому розміщувалося питний заклад господаря, пізніше - хлібний магазин. На розі з вулицею Приморською (нині Горького) розміщувалися лазні П.П.Чепракова. Трохи пізніше він же обладнав на розі з Пушкінською вулицею теплі морські ванни. Але головним все-таки для Чепракова були платні лазні. Розміщувалися вони в одноповерховій цегляній будівлі. До Великої Вітчизняної війни тут діяв міський лікувальний центр, де застосовувалися методи грязелікування. У війну будівля згоріла і зараз на цьому місці житловий будинок з книжковим магазином "Факел".
Назва площі "ризниці" закріпилося на рубежі століть від розташованих на ній торгових лавок з продажу м'яса, збудованих в центрі площі буквою П. Після лютневої революції в травні-червні 1917 року площа за рішенням міської влади була перекопана. Організовані громадські роботи дозволили очистити "ризниці" від сміття і бруду. Тоді ж зникли і дерев'яні лавки.
У 30-і роки на площі встановили парашутну вишку, на якій тренувалися курсанти-аероклубнікі. У роки війни 1941-1945 років все було зруйновано. У пережили кошмар фашистської окупації ос-талась страшна пам'ять війни: у підніжжя вежі вороги розстрілювали мирних жителів, патріотів, які боролися з окупантами.
Зміни в зовнішності Приморської площі, органічно завершальній головний проспект міста, відбувалися в 50-ті роки двадцятого століття. В її центрі був встановлений пам'ятник В.І.Леніну (скульптор М.Вронскій, архітектор Алейник). Зашелестів листям затишний парк на набережній. У 1975 році з берега прибрали нафтобазу, колись належала братам Нобель. І площа перетворилася. Зараз це улюблене місце відпочинку бердянців: за усталеною традицією, на ній проходять масові заходи - свята, урочистості, масові гуляння, імпровізовані художні виставки місцевих художників.
У 1999 році дивним чином перетворився останній квартал проспекту, що примикає до Приморської площі. Після реконструкції він повністю відданий пішоходам. Його прикрасили сучасні магазини, бари, кафе. Увага бердянців і особливо гостей міста привертають пам'ятний знак, встановлений на честь капітана другого рангу Критського, вдало вибрав місце для заснування Бердянська, ажурно-повітряний фонтан і вилиті під старовину освітлювальні ліхтарі. У найближчі роки продовжиться реконструкція головного проспекту Бердянська.